ОСНОВНІ ВІХИ КОНТРАСТИВНОГО АНАЛІЗУ: МАЛІ ТЕКСТИ ХУДОЖНЬОГО ДИСКУРСУ

Мовознавство ХХ  ст.  розвивалося  під  знаком  пошуку  структур  і функцій мовних  знаків. Серед  наукових  досягнень ХХ  ст.  виокремились  парадигми  когнітивної  та  комунікативної  лінгвістики,  мовленнєвих  актів  і дискурсивного  аналізу. Актуальним  на  часі  є використання  комплексного  підходу  до  лінгвістичних феноменів,  інтегрованого  вивчення  їх  структурних, семантичних,  функціональних  і  прагматичних особливостей.

Прeрогативними  залишаються  питання  антропоцентризму,  динамізму  та  адаптивності. Сучасні лінгвістичні студії характеризуються підвищеним інтересом до осмислення текстів як комунікативних одиниць (об’єкт  дослідження),  їх  інтралінгвального  та  інтерлінгвального дискурсивного  буття (предмет  дослідження).

Когнітивно-комунікативні аспекти мовленнєвої поведінки полягають в тому, що: немає розуму поза соціумом і немає  соціуму  поза  розумом;  немає  розуму  поза мовленням,  немає мовлення  поза  розумом;  немає мовлення поза  особистістю,  немає  особистості  поза  мовленням.

Дискурсивна  лінгвістика  зосереджується  на дієвості трансформації  одиниць  мови  в одиниці  мовлення,  а феномен дискурсу  тлумачиться  в  триєдності середовища, режиму  і стилю спілкування.

Текст  і дискурс  не  є  зайвими плеонастичними  синонімами.

Дискурс  імплікує комунікацію, стратегію та тактику спілкування, омовлення психічних та розумових задумів.

Текст  як  лінгвістичний  феномен  розглядається  у  сучасних  дослідженнях  у  ракурсі наступних  дихотомій: текст::дискурс, текст::категорії  тексту,  текст::концепт, текст::композиція,  текст::блоки, текст::таксономія.

В форматі pdf: http://eprints.zu.edu.ua/2500/1/08shsohd.pdf