Переклад як процес та результат креативної діяльності є предметом вивчення різних студій. Переклад вивчається у циклах гуманітарних тa негуманітарних дисциплін, експлікується дією лінгвальних та екстралінгвальних чинників, виступає міжмовним актом комунікації у формах тлумачення, інтенцій, впливу на читача / співбесідника іншої культури.
Вторинні тексти (тексти-транслятори) є комунікативно рівноцінними текстам оригіналу, субститутами останніх. Переклад, що належить до сфери функціональної лінгвістики, уможливлюється наявністю спільних картин світу у носіїв різних культур, універсального набору семантем. До парадигми одиниць перекладу тяжіють тексти, їх блоки з референтами, що свідчить про боротьбу дискурсів корелюючиx культур.
Для контраcтивного аналізу текстів базовим є розпізнання концептуалізації та категоризації у первинному та вторинному текстах. Як метазнак концепт асоціює з узагальненими поняттями про світ, акумулює знання про фрагменти дійсності, в основному пов‘язаний з вербальним кодом, віддзеркалює здобутки культури, вміщає ціннісний, образний компоненти, інформацію про нереальні світи, метафоричні знання, конотації, має індивідуальні відмінності у людській свідомості.
Категоризація як акт найменування уможливлює осмислення та омовлення зазначених концептів. Концепт як логічна структура має внутрішню організацію релевантну до базових смислів та когнітивних зон. Так, концепт Природа охоплює живу природу (люди, тварини, птахи, риба) та неживу (сонце, земля, вітер, сніг). Когнітивні зони охоплюють, наприклад, процес олюднення неживої природи, її персоніфікацію. Так, дерева наділяються душею, антропометричними рисами.
Процес концептуальної категоризації (багатовекторний і трансцендентальний) імплікує отримання відтворення, переробку, збереження інформації у руслі відповідних семіотичних систем. Традиційним є бінарне конструктування концептів у мовній картині світу. Пор.: життя / смерть, розумний / дурний, добрий /поганий, здоровий /хворий, веселий /сумний, радість /горе, тощо.
Концепт як базове поняття когнітивної лінгвістики має мовну складову. Ядром польової структури концепту є його однойменна лексема, маргінальні або периферійні номінації асоціюють із суб‘єктивним досвідом, прагматичними інтенціями та конотаціями. Концепти позначаються словами, словосполученнями та текстами.
Тексти – це не тільки об‘єкти для читання, але й джерела для осмислення та розуміння інформації. Розуміння текстів має особистісний характер, що імплікує процес осмислення вихідних текстів та їх транспозицію в інші вторинні форми: переказ, переклад, компресію, анотацію, реферат, резюме. Для адекватного розуміння тексту читач установлює зв‘язки між його блоками та смислами, ідентифікує його базові функції (інформативну, регулятивну) та факультативні (естетичну, пізнавальну, кумулятивну тощо).
Спільність глибинних структур текстів оригіналу та перекладу є надійною базою перекладацького процесу.
Немає коментарів:
Дописати коментар