вівторок, 5 січня 2010 р.

КОНЦЕПТ ЗАГАДОК ТА ЇХ ОМОВЛЕННЯ


Тексти вивчаються у руслі агностичних, конструктивних, комунікативних і навчальних параметрів.

Різноманітність текстів проявляється в наявності атрибутів – великих і малих форм, інформативних і неінформативних, емоційних і неемоційних, усних і письмових, вербальних і невербальних.

Текст як елемент культури виступає важливим інгредієнтом конвенційних канонів і традицій. Як об’єкт літератури текст корелює із грою за змістом, з ритуалом – за формою. У текстах репрезентуються реальні та ірреальні події,зберігаються традиції минулого, у домислах і фантазіях створюються нові картини світу.

Опозиції дане :: нове, відоме: невідоме, важливе :: неважливе, тривіальне :: нетривіальне,серйозне :: несерйозне по-різному матеріалізуються в текстах. Типові тексти на відміну від нетипових характеризуються наявністю логічної зв’язності, ригористичної форми і структурно-композиційної даності.

У нетипових текстах формальні зв’язки превалюють над змістовними, у них не реалізуються такі категорії, як: заголовок, сюжет, зачин, кінцівка.

Тексти з невідзначеними категоріями (прислів’я, загадки, висловлювання) розміщуються в антологіях за тематичним принципом [7].

Усе аномальне сприймається на фоні певного стандарту, норми. Нормою художнього тексту (ХТ) є наявність фабули, образної системи та специфічної композиції. Ідейно-образна система ХТ реалізується у його змісті, якому підпорядковані поверхнева структура та композиція.

Серед текстів виділяються художні та нехудожні, типові та нетипові, тексти-артефакти та мента-тексти. Розмаїтість текстів обумовлюється просторовою позицією, з якої автор спостерігає і коментує факти. Спільною рисою для всіх текстів є наявність семіозису – адресанта, самого тексту та адресата. Бажання реалізувати прагматичні інтенції примушує мовця бути особливо уважним до матеріалізації думок.

Автор тексту стимулює читача(слухача) до розумових операцій, створює основу для референційного акту, встановлює відповідність з екстралінгвістичною дійсністю. Соціальний та лінгвістичний досвіди допомагають реципієнту розпізнати референта і осмислити те, що подається у тексті.

Важливу роль при побудові текстів відіграє адекватне співвідношення теми і реми, пресупозиції і фокуса. Навмисне порушення відношень зазначених категорій, некоректне
вживання вербалізаторів залишає сліди на характері текстів, на їх стандартності або
типовості. Текст відзначається структурною, композиційною та семантичною єдністю. До
основних належать категорії інформативності, зв’язності та повторюваності.

Текст – це острівець організованої, впорядкованої комунікації. Наявність основних категорій тексту об’єктивує дійову силу термінів “стандартний” або “типовий”. Відсутність певних категорій обумовлює віднесення текстів до нестандартних або нетипових. До типових текстів належать завершені інформативні тексти – функціонально орієнтовані, структурно-змістовні,прагматико-комунікативні, відкриті до осмислення, дискретні за формою та змістом.

Кожній групі текстів притаманні певні прерогативи. Так, для художнього тексту показовою є реалізація естетичної функції, а для наукових текстів – когнітивної. Інформативність – облігаторна категорія як для художніх, так і для наукових текстів. Тексти реалізують фактуальну або концептуальну інформацію, причому концептуальна інформація переважно належить художнім текстам [7].

У парадигмі текстових одиниць виокремлюються “малі форми”, які мають гетерогенну низку позначень: рос. малые формы, малый жанр, англ. small genre, little stories, tall talks, nonsense, funny stories, etc. У термінопозначеннях реалізуються атрибути реальні,нереальні, серйозні, несерйозні, усні, писемні, практичні, непрактичні, логічні, алогічні.

Форма та зміст малих текстів детермінується дією стилевих та жанрових чинників. Пор.:лимерики, анекдоти, примовки, прислів’я, математичні задачі, юридичні кодекси, тощо. Спільні риси зазначених текстів простежуються в їх обсягових характеристиках (малі форми), у лінійному представленні (сукцесивність), на ризоматичних вертикалях (у ситуативній релевантності), в посиланнях на досвід (соціальний і лінгвістичний), у
трансполяції на майбутнє буття, дії та преференції. Малі тексти виокремлюються своїми
призначеннями: фактичне :: інформативне, практичне:: непрактичне, банальне :: вагоме,
семантичне :: асемантичне, комунікативне :: некомунікативне, пізнавальне :: емоційне і т.д.

Загадки – це семіотичні знаки специфічної синтактики, семантики та прагматики [1;2]. Вони реалізують питальність вербальними та невербальними засобами за допомогою слів та просодики. Нетиповість є прозорою у подачі блоків теми та реми, їх реверсії.

Тема імплікується, залежить від пошуків з боку адресатів, їх креативного менталітету.

Блок реми подається у пролонгованій формі, у препозиції до імплікованої теми, яка знаходиться за межами першої частини загадки. У цих текстах відсутні заголовки, фабула, наявна реверсія базових блоків. Невеликі за розміром загадки та курйозні, каверзні питання тяжіють до стилістичних маркерів емоційності, експресивності та еволютивності.

За формою загадки – це комунікативні одиниці, за значенням – вони актуалізують сему питальності, за прагматикою – це креативний пошук імплікованої теми. Поверхнева та глибинна структури загадок інтегрують та категоризують певний концепт. Перерозподіл тривіальне:: нове об’єктивує статус загадок як реверсивів. Фокус загадки детермінується інтенціями адресанта, його зацікавленістю у денотаті пошуку.

Адресат не є автором питання, але він комплементує діалог, включається в словесну гру, веде її за правилами, знімає ситуативну енігматичність, використовуючи при цьому соціальний та індивідуальний досвіди.

Загадки – найяскравіші, найбільш характерні зразки народної творчості, які засвідчують різноманітність тематичних парадигм, багатство форм поетичного вислову та
фразеологічне розмаїття. Загадки позначені давністю походження, приналежністю до
художнього жанру, специфікою поверхневої та глибинної структур.

У стислій завуальованій формі, нарочно прихованій, ці мудрі сентенції–запитання зображають феномени на основі дескрипції певної близької або віддаленої спорідненості, подібності (ледве вловимої або далекої). Загадки, що дійшли до нас, є творчістю пізнього походження, але їх корпус відкритий до сьогоденного утворення за діючими та традиційно успадкованими моделями конструювання [2].

Актуальність загадок об’єктивується їх онтологічним буттям, функціонуванням як засобів кмітливості, розваги, випробування розумових здібностей, мудрості, зрілості, здатності людини орієнтуватися у природному оточенні [1; 2].

Повсякденний життєвий досвід закріплюється у загадках з давніх-давен, вони зберігають
свою первісну функцію як атрибута соціалізації людини [4; 5]. Загадки як засіб стимулювання уяви в когнітивному процесі зберігають виховну функцію, змінюючи свої форми буття та зосереджуючись на фокусах “Що? Де? Коли?”

Дескрипції денотатів у нетипових текстах позначені яскравістю, конкретністю, а це препарує адекватні відгадки [3]. Елементи словесної гри є захоплюючим компонентом загадок.

Запам’ятовуванню сприяє поетична римована форма, яка є відголосом минулого
дописемного, поетичного буття мови. Загадки – це здобутки трудової діяльності, народного досвіду та поетичного витвору, що не могло не позначитись на художній формі витвору.

Загадки належать до вторинної дериваційної когнітивної зони. Їх поява препарується
облігаторним досвідом порівнювати, аналізувати та абстрагувати. Загадки в основному
базуються на метафорі, мають форми запитання (графічного або еліптованого), шаради,
головоломки. Пор.: Без дров, без вогня, а світить та гріє щодня. (Сонце); Хто ходить по миру без ніг, без торби. (Місяць). І. Франко вважав, що загадки про будову всесвіту є найдавнішими за походженням. Нові теми та форми об’єктивуються розвитком цивілізації, здобутками людської діяльності.

У загадках знаходять вияв спостереження над природою, тваринним та рослинним світом. Пор.: Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів. (Ніч і день); Хто найраніше встає? (Півень); Повна діжка жита п’ятачком накрита (Маківка) [6].

Нарочите ускладнення референта здійснюється шляхом використання омонімів, що
загострюють креативну увагу пошукача відповіді. Пор.: Від чого качка пливе? (Від берега); Від чого ворона чорна? (Від хвоста до дзьоба); За чим у козака шабля? (За паском).

Відгадування цих енігматичних вкраплень – своєрідний поєдинок у ментальному бутті персонажів.

Загадки виникають у різних доменах, інколи мають характер анаграм.

Пор.: Яка річка складається з префікса і числівника ? (При-п’ять); Який півострів
скаржиться на свою величину? (Я-мал) Яке місто літає ? (Орел); Я з переду і ззаду,
посередині – порода коня, разом буде назва країни. (Я-поні-я). Специфіка загадок –
конкретність теми, лаконізм, конденсованість думки, стійкість традиції, усталеність
образності.
Безпосереднє схрещення притаманне загадкам (а) та прислів’ям (б).

Пор.:
а) У вогні не горить, у воді не тоне.
Кого лихо красить?

б) Правда і в вогні не горить, і в воді не тоне.
Лише рака лихо красить.


Близькість цих жанрів зумовлюється спільним походження та взаємовпливом [4].

Деякі вчені вважають, що загадка виникла раніше за приказку з огляду на позначення
останньою результатів пошуків та досвіду. Але взаємопроникнення змісту і форми цих
жанрів, їх тяжіння до народної поезії не викликає сумніву [3].

Загадування та відгадування як перевірка менталітету має місце в казках (епічному жанрі великої форми), піснях, весільних обрядах (порівняй мову сватів про порошу і куницю) та дипломатичних дискурсах.

В ословленні загадок чільне місце посідають такі стилістичні засоби як: метафора,
метонімія, оксиморон. Вторинне конструювання загадок (деривація від первинних
умозаключень та від здобутого досвіду), стилістичне навантаження об’єктивує статус декора,їх поліаспектного, полімодального та поліфункціонального буття.

Розкрити теми, що препаруються в рематичному блоці загадки, допомагає також
механізм послідовного виключення окремого із загального типу. Круглий, та не місяць.
Зелена, та не діброва. З хвостом, та не миша (Кавун); Білий, а не сніг, твердий, а не камінь, солодкий, а не мед (Цукор).


Художня установка на тему загадки зумовлюється відсутністю, прихованістю об’єкта,
з одного боку, підказкою, з іншого. Загадки творяться адресантом, відгадуються адресатом, якому допомагає творець витвору (в основному – колективний). У поверхневій структурі діалогічна інтеракція представлена двома блоками. Факультативно – другим.

Ритмічна організація та симетричність загадки нагадує про дитячі короткі віршики. Таким чином, малі форми загадок, прислів’їв, віршиків моделюють парадигму малого жанру за обсягом і художньою за образністю.

Загадки – це не тільки міфічна творчість давнини, відгомін первісної доби, реліктове
явище, але й об’єкт наукового дослідження у межах текстології та дискурсології.

Література

1. Даль В. Пословицы русского народа / Сб. – М.: Госиздательство ХЛ, 1957. – 991 с.
2. Загадки/ Упорядкування, вступна стаття та примітки кандидата філологічних наук
І.П.Березовського. – Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 511 с.
3. Мамедова А.И. Немецкая народная загадка как мультидисциплинарный феномен //
Нова філологія. Зб. наук. праць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – №1(21) – С. 82-88.
4. Потебня А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. –
Харьков, 1914.
5. Тейлор Е. Первобытная культура. – М.: Соцэкгиз, 1939.
6. Франко І. Журнал “Зоря” – Львів, 1884. – С. 154-168.
7. Швачко С.О. “Навчити вчитися!” Навч. посібник – Вінниця: Нова книга, 2004. –
133 с.

понеділок, 4 січня 2010 р.

ГЛИБИННА СТРУКТУРА ПОВЕРХНЕВИХ ЛАКУН У СИНТАКСИЧНОМУ ДИСКУРСІ

С.А. Швачко,
доктор філологічних наук, професор
(Сумський державний університет, м. Суми);
Т.О. Анохіна,
кандидат філологічних наук, ст. викладач
(Київський національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова, м. Київ)

ГЛИБИННА СТРУКТУРА ПОВЕРХНЕВИХ ЛАКУН У СИНТАКСИЧНОМУ ДИСКУРСІ

У статті досліджуються глибинні структури синтаксичних лакун на матеріалі художнього дискурсу. Встановлено основні передумови, при яких розбіжності між імплікацією та комунікативним мовчанням стають несуттєвими.

У функціональному синтаксисі виокремлюється категорія висловлювань – мовленнєвих одиниць, які конструюються за законами мови. Комунікативний синтаксис фокусує увагу на актуальному членуванні речень, на типології висловлювань [1: 418-426].

Висловлювання детермінуються дією дискурсу – прагматичних, соціокультурних, психологічних (екстралінгвальних) та лінгвальних чинників. Висловлювання корелюють із ситуаціями, вони занурюються в життя. Метазнаки речення :: висловлювання асоціюють з опозицією мова :: мовлення. Висловлювання тяжіють до функціонального синтаксису, позначеного інтеграцією вербальних і невербальних знаків. Нормативне модулювання речень уступає варіативній ситуативності висловлювань. Паузи, пустоти (синтаксичні лакуни) не деталізуються в нормативній граматиці.

Високий антропоцентризм висловлювань аугментується їх комунікативною спрямованістю та суб’єктивною аксіологією. Поверхневі структури висловлювання інтегрують з відкритим та прихованим змістом комунікативних одиниць. Ситуація живого мовлення є прерогативою глибинної структури.

Об’єктом статті є синтаксичні лакуни, змістом – інформативність їх глибинної структури.

Універсальними в комунікативному синтаксисі є категорії поверхневих і глибинних структур, вербальних і невербальних засобів інтеракції, синтаксичних лакун та ситуативних імплікатур. У функціональній граматиці розглядаються питання еліптованих конструкцій, пунктуації, у стилістиці – феномен апосіопези та анаколуфа. Дослідження структури та функцій висловлювань у комунікативному домені обіймає питання ситуації, мовця та слухача. Кожне висловлювання позначено наявністю диктума (фактичного змісту) та модуса (оцінки).

Лінійна реалізація висловлювання препарує візуалізацію механізму замінників та пропусків. Параметри висловлювань позначені лінійною представленістю віртуальних моделей (речень), комунікативними інтенціями та інтонаційним оформленням. Дієвість зазначених чинників є прозорою в осмисленні лакун глобальних структур. Так, прочитанню синтаксичних лакун сприяє графіка вербальних та невербальних знаків. Пор. оформлення прямої мови, пауз, умовчань, еліптованих конструкцій тощо. Позаалфавітні знаки слугують аспекту семантизації.

На часі правомірним є виокремлення в академічних курсах розділу "Графічна стилістика". Актуальне членування є дуже вагомим для розуміння блоків теми й реми, диктуму й модусу. Графіка письма значно відрізняється від графіки E-mail, яка є, очевидно, не останньою зупинкою в когнітивному процесі. Слова й висловлювання відображають процес постійно діючої деривації, вторинних утворень, що свідчить про динаміку, адаптацію мовних одиниць, вічний процес становлення та розвитку. Про вторинні форми нагадують графічні знаки (ГЗ), які притаманні кожній мові ГЗ вказують на актуальне членування речень, на семантизацію тема-рематичних блоків, наприклад: рос. Казнить, нельзя помиловать.Казнить нельзя, помиловать.Або: англ. – There is a man with a wooden leg outside, Mr. Smith. – What is the name of the other leg?

Усічення (пропуск частин лексичних одиниць) має місце при утворенні безафіксних реверсивів типу англ. enthuase < enthusiasm; compete < competition,
рос. серь < серый, сирень < сиреневый, листьев медь < медный,
укр. синь < синій, блакить < блакитний.

Пропуск в еліптованих конструкціях легко реконструюється з огляду на конситуацію. Еліпсис надає висловлюванню динамічності та комфортності живого мовлення. Розбіжності в домені скорочень мають іманентний характер. Так, в українській та російських мовах зворотнє утворення репродукує в основному іменники, в англійській мові – дієслова. Усічення слів (пропуски їх частин) тяжіє до словотворення, еліпсис та апосіопеза до синтаксичних модифікацій.

Апосіопеза – фігура умовчання, незакінчена думка, результат семантичного дефіциту, неможливості виразити думку або схвильованість. Асиндетон, безсполучниковість – фігура мовлення, пропуск єднальних слів з метою позначення динамізму, змінюваності явищ та процесів. Мовна картина мовчання позначена стилістичними маркерами: синестезією, метафорами, епітетами та персоніфікацією. Пор. укр. дзвінка тиша, безголосий голос, панувала тиша, мир і тиша, рос. отговорила роща золотая, горные вершины спят в тени ночной, между молчаньем и речью, в церковной тишине, полная чаша молчания, англ. thrilling silence, still- waking sleep, the spell of silence, roaring silence.

Мовчання як силенціальний ефект є психологічно релевантним, семантично навантаженим та значущим для людського спілкування. Питання комплементарності невербаліки та вербаліки є дуже актуальним з огляду на тенденції сьогочасної лінгвістики до вивчення проблем комунікації. Мовчання – це перерив у вербальній поведінці, субститут просодичних паузальних компонентів. Воно позначається ГЗ, прямими та дескриптивними вербалізаторами.

Перспективним при цьому є осмислення феномена мовчання у різних дискурсах, ідентифікація його типів та адгерентних понять. Мовчання не вирішує конфліктів, але воно завжди корелює з конфліктністю [2].

Стилістична фігура апосіопеза тяжіє до табуювання (замовчування) шокуючих, вульгарних елементів. Як засіб криптивності апосіопеза позначена структурною та інтонаційною незакінченістю. Апосіопеза – це прерогатива адресанта, який розраховує на кмітливість адресата, його лінгвістичну та соціальну компетентність. Серед графічних маркерів апосіопези виокремлюються поодинокі літери – замінники когнітивного дефіциту та пунктуаційні знаки.

Апосіопеза наближається до еліптованих конструкцій. Еліпсис у статусі синтаксичних пустот не є релевантним до силенціального ефекту. Він є варіативною девіацією конструкцій, які запобігають тавтології. Формальні скорочення в еліпсисі не викликають труднощів розуміння, у той час, як апосіопеза потребує вдумливого прочитання.

Апосіопеза – це пауза, невід’ємна складова усного мовлення та просодичної системи. Парадигма метазнаків на позначення мовчання (поверхневих лакун) свідчить про складний характер позначуваного феномена, пор. хезитативні, тентативні, психологічні паузи; когнітивний дефіцит, нульовий денотат; силенціальний компонент, невербалізована дія, дискурсивна імплікатура, комунікативне умовчання, монастичне мовчання, мовчання природи, лакуна ввічливості, секулярне мовчання [3].

Cлід зазначити, що фізіологічні паузи залишаються осторонь від паузи пошуку слів, хезитації та емфатичних лакун. Паузи не реалізуються поза реченням, вони корелюють із ситуацією як з денотатом. Семантизовані паузи асоціюють із комунікативним мовчанням.

Універсальною є комунікативна традиція: щось говориться, щось неомовлюється. В інтеракції значне місце посідає інтеграція вербальних та невербальних знаків. Невербальний канал у мовчанні слугує міжособистісній інформації в межах соціально-лінгвістичного досвіду.

Розкрити прихований зміст мовчання – зрозуміти ситуацію комунікації. Мовчання – це імплікатура висловлювання [4: 22], стратегічний компонент поведінки, силенціальний ефект [2: 81], семіотичний феномен невербаліки, специфічне переривання мовлення, субститут смислу висловлювання [3].

Відомо, що лакуни імплікують пропуски між словами та заміну нульових денотатів. Перші, синтаксичні пропуски, полегшують вимову блоків, другі, семантичні імплікують силенціальний ефект, невербальний акт комунікативного мовчання. Ситуація екстеріорізує витоки та джерела останнього. Значущими при цьому виступають інтонація (усне мовлення) та графічні знаки (писемне мовлення).

Коментаторами невербального акту мовчання слугують лексичні та синтаксичні маркери, що ілюструє дієвість інтеграції комунікативних вербальних та невербальних знаків [5]. Варіативність пунктуації детермінується іманентністю мовор. облігаторну актуалізацію предикативного тире в російській та українській мовах, на відміну від англійської мови. Спільною для зазначених систем є біфункціональність пунктуаційних знаків.

Адгерентними до комунікативного мовчання є поняття імплікації, підтексту, еліпсису та алюзії. Імплікація, як глибинний підтекст, позначена відсутністю прямих екстеріоризаторів. Імплікація, підтекст, мовчання декодуються у дискурсивному просторі. Імплікація – тип мовленнєвої комунікації [6: 84-85]. Модифікація поверхневих структур висловлювання породжує еліпсис, абревіацію, контамінацію, згортання, неповноту вияву фрази [6: 84].

Серед літературознавчих термінів виокремлюється метазнак Езопові мовчання як манера недомовок, хезитації, вагання та імплікації. Якщо вважати, що джерелом імплікації є емоційний стан мовця, реалізація морально-етичних стандартів, уникнення прямої відповіді, то розбіжностям між імплікацією та комунікативним мовчанням залишиться мало місця.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1.Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Академія, 2009. – 368 с.

2.Белова А.Д. Лингвистические аспекты аргументации. – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 2003. – 307 с.

3.Богданов В.В. Функции вербальных и невербальных компонентов в речевом общении // Межвуз. Сб. науч. трудов. Языковое общение: единицы и регулятивы. – Калинин, 1987. – С. 18-25.

4.Анохіна Т.О. Поліфункфіональність та поліаспектність графічних знаків // Вісник Сумського державного університету. – Серія філологічні науки. – 2004. – № 3 (62). – С. 9-14.

5.Швачко С.О., Анохіна Т.О. Лінгвістичний статус паузи (на матеріалі англомовних художніх текстів) // Вісник Сумського державного університету. – Серія філологічні науки. – 2002. – № 3 (36). – С. 116-121.

6.Загнітко А.П. Теоретична граматика української мови. Синтаксис. – Донецьк: ДонНУ, 2001. – 662 с.

Швачко С.А, Анохина Т.А. Глубинная структура поверхностных лакун в синтаксическом дискурсе.

В статье исследуются глубинные структуры синтаксических пропусков на материале художественного дискурса. Устанавливаются основные предпосылки, при которых различия между импликацией и коммуникативным молчанием становятся несущественными.

Shvachko S.A., Anokhina T.A. Deep structures of the syntactic lacunas.
The article deals with the semantic structures of the syntactic lacunas in the belles-lettres discourse. The analysis deals with the basic factor under which the gap between implication and communication silence is bridged.

ПРО ДЕЯКІ ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У ПОЕТИЧНОМУ ТЕКСТІ

Предметом статті є осмислення семантичної конгруентності та лексико-граматичних девіацій у віршованому просторі перекладу. Матеріалом для аналізу слугують вірш "The Arrow and the Song" Н. Longfellow та його переклад російською мовою "Стрела и песня" Д. Михаловського.

Наявність спільних ментальних концептів уможливлює дієвість перекладу з мови оригіналу на мову транслятора. Правильність перекладу зумовлюється при цьому семантичною конгруентністю при факультативній наявності лексичних та граматичних девіацій [1: 385].

Відомо, що модифікації підлягають поверхневі структури вихідних текстів; консистентними, стабільними при цьому залишаються глибинні структури, що є аксіоматичною вимогою до адекватних перекладів із однієї мови на іншу.

Гідними уваги в цьому руслі є контрастивні поетичні простори віршів оригіналу та перекладу.

Пор. англ. THE ARROW AND THE SONG

H.W. Longfellow

I shot an arrow into the air,
It fell to earth, I knew not where;
For, so swiftly it flew, the sight
Could not follow it in its flight.

I breathed a song into the air,
It fell to earth, I knew not where;
For who has sight so keen and strong,
That it can follow the flight of song?

Long, long afterward, in an oak
I found the arrow, still unbroke;
And the song, from beginning to end,
I found again in the heart of a friend

рос. СТРЕЛА И ПЕСНЯ

Д. Михаловский

Стрелу из лука я пустил
Не знал я, где она упала;
Напрасно взор за ней следил,
Она мелькнула и пропала.

На ветер песню бросил я:
Звук замер где-то в отдаленьи...
Куда упала песнь моя
Не мог сказать я в то мгновенье.

Немного лет спустя, потом
Стрела нашлась, в сосне у луга,
Свою же песню целиком
Нашел я в теплом сердце друга

[2: 106-107].

Семантична конгруентність заголовка препарується лексичними еквівалентами мови транслятора. Пропуск артиклів у поверхневій структурі заголовка експлікується лінгвальними чинниками, відсутністю відповідної категорії в російській мові. Пор.: англ. I shot an arrow into the air – S –V–O–Adv:: та рос.

Стрелу из лука я пустил – (О1О2SV ). У другому рядку транслятора послідовність речень також не еквівалентна оригіналу. Пор.: англ. SVAdv.→SVO та рос. VS →OSV (It fell to earth I knew not where → Не знал я, где она упала).

У першому рядку віршів прозорими є розбіжності англійської та російської мов стосовно статусу прямого та зворотного порядку слів.

У другому, третьому рядку зберігаються ключові слова в обох текстах. Пор.: I knew not where – не знал я, где; sight - взор; fell – упала.

У четвертому рядку тексту-транслятора, на відміну від оригіналу, увага фокусується на головному об’єкті вірша.

У цілому топіковий референт зберігається і переклад чотирьох рядків вірша вважаємо адекватним. У наступних рядках (п’ятий - восьмий) референтом у корелюючих віршованих текстах виступає пісня (song). Конгруентність тут спрацьовує недостатньо, у вірші-трасляторі появляються значні модифікації у 6 – 8 рядках.

Семантичний дизайн не змінюється, чого не можна сказати про поверхневу структуру зазначених рядків. Тема-тичний аспект у тексті транслятора не порушується; лексична та граматична еквівалентність позначена девіаці-єю.

Д. Михаловський відступає від оригіналу. Шостий та восьмий рядки свідчать про авторську суб’єктивну модуляцію. (Пор.: англ. It fell to earth, I knew not where → рос. Звук замер где-то в отдаленьи...
Або: англ. For who has sight so keen and strong, That if can follow the sight of song? → рос. Куда упала песнь моя, Не мог сказать я в то мгновенье). Дев'ятий рядок транслятора позначений наявністю антонімічного засобу трансформації. Пор.: Long, long afretward → рос. Немного лет спустя.

Гіперболізований образ часу зникає у вірші Д. Михаловського. Девіації набирають сили у фінальній частині тексту. Пор.: англ. in an oak I found the arrow still still unbroke → рос. Стрела нашлась, в сосне у луга. Останні рядки (9 - 12) в оригіналі та трансляторі носять спільний рематичний характер.

Перекладач Д. Михаловський виступає не тільки реципієнтом оригіналу, але і творцем перекладацького шарму.

Омовлення референта думки є індивідуальним з огляду на інструментарій вербалізації ментального образу – пісні, яка уподібнюється стрілі і летить за призначенням до друзів. Гармонія віршів досягається шляхом когнітивного аналізу людського досвіду та його адекватного омовлення в корелюючих текстах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1.Гак В.Г. Языковые преобразования – М.: Языки русской культуры, 1998. – 763 с.

2.Американская поэзия в русских переводах XIX – XX века // Составитель: С.Б. Джимбинов. – М.: Радуга, 1983. – 672 с.

Швачко С.А. О некоторых переводческих трансформациях в поэтическом тексте.
В статье рассматривается семантическая конгруэнтность стихов оригинала и транслятора ("‘The Arrow and the Song" H. Longfellow и "Стрела и песня" Д. Михаловского). Установлено, что глубинная структура со-храняет свою смысловую стабильность, в отличие от форм поверхностной структуры с присущей ей лексико-грамматической девиацией.

Shvachko S.O. Some translation transformations in the versified text.
The article deals with the semantic congruence of original verses and their translation ("The Arrow and the Song" by H. Longfellow and "Стрела и песня" by D. Mikhalovsky). It argues that inner structures are characterized by semantic stability, in contrast to outer structures which undergo lexico-grammatical deviation.

ДИСКУРСИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕРМІНІВ-КВАНТИТАТИВІВ

ДИСКУРСИВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ТЕРМІНІВ-КВАНТИТАТИВІВ
(на матеріалі англійськихслів міри і ваги)
С.О. Швачко, докт. філол. наук
«Языковая система – понятие абстрактное, для того,чтобы понять систему языка и представить ее структуру, необходимо мысленно ее реконструировать. Началом такой реконструкции является непосредственное наблюдение видимых факторов – фактов речи»
Минкин Л.М. [1, c. 103]


У статті розглядаються питання природи слів міри та ваги в англомовному дискурсі, їх функціонування на теренах термінологічноїта нетермінологічної лексики. Як терміни-квантитативи слова міри і ваги підлягають соціалізаціїї у мережі терміносистеми, а за її межами вони детермінуютьсялінгвальнимичинниками.

Ключові слова: англомовний дискурс, детермінологізація, екстралінгвальні та лінгвальні чинники, слова міри й ваги,терміни-квантитативи, термінологізація.

Вивчення функціонування слів міри та ваги (об’єкт дослідження) у рамках термінологічного поля та за його межами допомагає виявити дискурсивні характеристики [4] зазначениходиниць, їх диференційні ознаки (предмет дослідження). У статті слова міри і ваги вивчаються у руслі їх етносоціолінгво-культурногобуття – середовища, режиму та стилю [2]. Актуальність теми зумовлена тенденціями сучасної лінгвістики до вивчення системно-функціональних параметрів номінацій іманентнихмовних систем, до осмислення методологічних засад концептуалізації та категоризаціїу різних дискурсах. Мета роботи полягає у реконструкції основних віх димензіональної лексики у розумінні природи глибинних семантичних процесів.

У своїй еволюції слова міри і ваги як терміни виникають на базі загальновживанихслів і повертаються до мови нетермінівзі зміненим, збагаченим значенням на сукцесивному векторі: загальновживана мова 1 - термінологія - загальновживана мова.
«Технічне забарвлення» терміна чітко виступаєпри перенесенні його в інший контекст, в якому спеціальні терміни не завжди вільні від двозначності, образності та сугестивності. Детермінологізація полягає в запозиченні слова з термінологічної системи, повне освоєння його літературноюмовою. Головні шляхи детермінологізації слів пролягають: 1) від метафоричного вживаннядо стійкогопереносногозначення, а потім – до 2) генералізації, узагальненняспеціальногозначення та 3) зміненнясфери вживання [3]. Словам міри та ваги притаманні специфічні семантичні закономірності,
щохарактеризуютьїхфункціонуванняяк умежах точної вимірювальної лексики, так і за її межами. Пор.трихотомію: нетермін 1– термін– нетермін 2.

Терміни вимірювання виникли шляхом спеціалізації значень вихідних слів. Основною моделлю утворення слів міри та ваги був метонімічний переніс назв, що позначають частини тіла, ділянки землі, контейнери, речовини, інструменти, на одиниці вимірювання. Пор.: англ. ell «рука», «лікоть» - «лінійнаміра» « міра довжини»; span «розведеніпальці» - «відстань між пальцями»-«зафіксована відстань», «міра довжини»; hide «ділянка землі» - «міра землі». Слова-вимірювачі відрізняються точністю та конкретністю змісту. Терміни-квантитативи етимологічно вказують не тільки на поле, руку, пальці в їх узагальненому значенні, але завдяки термінологізації обмежені у кількісномуплані величини, як еталони вимірювання.

Слова міри та ваги характеризуються тим, що вони вужчі за обсягом та багатші за змістом вихідних форм. Зазначені терміни перебувають між собою у точних кореляціях. Але при «виході» з термінологічного мікрополя слова міри та ваги підлягають процесу генералізації, набувають узагальненого значення,втрачають чіткість семантичних параметрів, системність, точність, однозначність.

Обсяг їх значення стає ширшим, зміст – біднішим. Якщо на параметрах точної вимірювальної лексики досліджувані слова семантизувалисяу моделі a + measure + of + (length,capacity, weight, land, quantity), утворювали п’ять тематичних рядів слів, то на «виході» з поля кількості вони утворюють два маргінальних ряди слів на позначення невизначеної кількості «багато», «мало» [3].Схематично це можна представити у вигляді двох груп, що символізуютьтермінологічне (А) та нетермінологічне (В) поля:
А - В
Length much – many
Quantity
Weight
Land little – few
Capacity
Пор.: англ. Acres– «large quantities», «a vast expansion»
bushels – «a large quantity», «or number»
gallons – «a large amount»
loads – «a great quantity», «or number»
miles – «a great distance», «or interval»
peck(s) – «a considerable quantity», «or number», «a
great deal», «a quantity», «a heap», «lot»
tons – «a very large amount»
yards – «at great length», «without end»
dram – «small quantity»
foot – «the least distance of space»
inch – «the least amount or part»,» a very little»,
«a bit»
ounce – «a small quantity»
scruple – «a very small quantity or amount»
span – «a short space of»


Генералізація значень слів міри і ваги полягає у тому, що вони позачають тільки невизначену кількість «багато» або «мало». Конкретність і точність змісту досліджуваних слів змінюються тут абстрактністю та невизначеністю. Семантика названих слів за межами точної вимірювальної лексики при цьому залежить
від їх наповнення на теренахточної квантифікації [3].

Опинившись за межами термінологічного поля, слова міри та ваги набувають нових асоціативних кореляцій, здатності синонімізуватися та антонімізуватися. Детермінологізовані слова експлікуються не дефініціями, а за допомогою слів невизначеного кількісного плану, вступаючи з останніми в синонімічні ряди, пор.: англ. tons of pirates «many pirates», bushels of letters «many letters», an ounce of sense «little sense», gallons of water «much water»,loads of friends «many friends», barrels of fun «much fun», pecks of trouble «much trouble», gallons of tear «much tear», acres of lace «much lace», pounds of pardon «much pardon», dram of spirit «little spirit»,bushels of girls «many girls».За межами термінологічної лексикидосліджувані слова створюють групи антонімів, що омовлюють поняття «багато» та «мало».

Пор.: Give him an inch
and he’ll take an ell. One scruple of prudence is worth
a pound of passion. An ounce of good life better than a
pound of pardon.


Сфера вживання слів-вимірювачів на «виході» з
терміносистеми значно розширюється, про що свідчать усталені вирази типу: англ. tons of witnesses,tons of literature, acres of people, acres of European
history, acres of lace, ounce of love, a scruple of
prudence, inch of will, inch of liberty, ell of sleep, a
dram of learning, loads of friends, a pound of pardon,
loads of logic, tons of people, a barrel of fun, a peck of
troubles.


Значний вплив на значення досліджуваних слів має правий компонент словосполучень–номінації типу witnesses, literature, people, history, love, prudence,will,
fun і т.д., які реально не підлягають вимірюванню позначеними одиницями (tons, acres, ounce, scruple,inch, ell і т.д.). Слова міри та ваги, детермінологізуючись, набуваютьфразетворчих потенцій, які проявляються при бінарному зіставленні їх у буквальному та фігуральному планах.

Синтаксичні моделіпри цьому залишаються спільними: «кількість плюссубстанція»; пріоритетним є лексичнена повненнямі крокон-тексту, пор.: англ. tons of powder : : tons of pirates;bushels of coal : : bushels of girls; gallons of water : :
gallons of tear; acres of land : : acres of people; a load of wheat: : loads of money; a grain of diamond : : a grain of sincerity; two last of land : : a thousand last of devils.


У процесі фразеологізації слів міри та ваги провідну роль відіграє семантика контактних слів [3]. Тут – pirates, girls, tear і т.д., під впливом яких відбувається десемантизація кількісного значення (прямого плану) та семантизація невизначеноїкількості. Під впливом правого індикатора (номінації вимірюваного) відбувається «порушення» системних координат слів міри та ваги, виникають алогічні, несистемні омовлення типу: англ. Every boy he encountered added another ton to his depression (M.Twain).
Jim would have enjoyed exceedingly thrashing Cornelius within an inch of his life (J.Conrad).
You should have seen acres of people throw themselves down in that water and kiss it (M.Twain).
Приклад омситуативної вмотивованості переносного вживання слова-вимірювача може служити вираз Yard of Ale, назви барувм. Стратфорді– на Авоні:
This old-time measurement of beer was a glass which
held half a pint. It was a glass shaped like a coachinghorn
without the mouthpiece, wide at the bottom and
narrowing to a neck. A number of them are still in
existence
[5].

Побутова виразність слівміри та ваги простежується у самих назвах останніх. Пор.: англ. barrel, chain,cord, cut, sack, stone, spindle та ін. Але
для носіїв мови виразність терміна-вимірювача, його генетичні зв’язки
мають не таке велике значення, як його наповнення.

Для суспільства доцільно знати термінологічну константу метазнака. Так, М.Склодовська назвала відкритий нею новий елементна честь своєї Батьківщини – Polonium; для вчених світу це відкриття елемента мало більш важливе значення, ніж його етимологічні витоки номінацій. Там, де починається мова
науки, чисел, вимірювання, експресивністьі конотація не є головними атракторами. При «виході» з терміносистеми слова міри і ваги позбуваютьсянульової експресивності. Доказом експресивності слів міри та ваги за межами термінологічної їх вживання
у скоромовках, прислів’ях та фразеологізмах.

Пор.:
- Pеter Piper picked a peck оf pickled pepper,
A peck of pickled pepper Peter Piper picked;
If Peter Piper picked a peck of pickled pepper,
Where’s the peck of pickled pepper Peter Piper
picked?


***
- After dinner rest awhile,
After supper walk a mile.
- There was a crooked man, and he went a crooked
mile.
- I saw a Venice glass full fifteen feet deep.
***


By the yard, eat a peck of salt with somebody, a
peck of trouble, it stands out a mile, miles better, not
a hundred miles away, inch by inch, grain of wheat
in a bushel of chaff, pound of flesh, put a quart into
a pint; a miss is as good as a mile.


Слова міри та ваги, детермінологізуючись, можуть вживатись як засоби гіперболізації, перебільшення або літоти. О.О. Потебня зазначав, що гіпербола є нібито результатом сп’яніння – почуття, що заважає бачити предмети у їх реальних розмірах. Пор. ефект перебільшенняу казках: So he went to the bazaar and buying
a hundred thousand pounds weight of wheat flour, put it
in a bundle on his head and set off
(Indian Tales). He
has only taken a few steps when he sawthe Indian wrestler
coming home with a thousand cart-loads of fuel on his
head
(Indian Tales).

Л. Керолл залежно від фантастичного змінення росту своєї героїні звертається також до слів міри inch, feet або mile: англ. In fact she was now rather more than nine feet high.» I’m not a mile high», said Alice; «Nearly two miles high», added the Queen, She was only ten inches high; She was now about two feet high (L. Carroll).

Ефект перебільшення досягається шляхом вживання вимірювачів gallon, inch як кількісних модифікаторів: англ. But she went on all the same shedding
gallons of tear, until there was a large pool all around her, about four inches deep and reaching half down the hall
(L. Carroll).

Так, Хлопчика-мізинчика в англійських казках ласкавоназивають Tommy Thumb, а його речі описуються за допомогою відповідних слів міри та ваги. Наприклад,
The King was so charmed with his address that he ordered a little chair to be made, in order that Tom might sit upon his table, and also a palace of gold,a span high, with a door an inch wide, to live in.
Або: Half a yard of cloth
Will make him coat and jacket.
Make him coat and jacket,
Trousers to the knee,
And if you will not have him,
You may let him be.


Слова міри та ваги функціонують для створення ефекту контрасту: give him an inch, and he’ll take an ell, an ounce of practice is worth a pound of theory, an ounce of common sense goes farther thanmany carloads of logic.

За допомогою слів міри та ваги предметам та явищам приписуються ірреальні, неочікувані ознаки. Пор.: англ. How many ifs go to a bushel? Many words will not fill a bushel. To try to put a quart into a pint pot. To make a pint measure hold a quart.

Гра слів (каламбур) у наступному реченні досягається шляхом вживання вимірювача inch у прямому та переносному значеннях: Now Wendy was every inch a woman, though there were not very many inches, and she peeped out of the bed-clothes.

Слова міри та ваги можуть трансформуватися у позначення вимірюваних денотатів. Наприклад: In the diminishing daylight they went along the level roadway through the meads which stretched away into gray miles,and were backed in the extreme edge of distance by the swarthy and abrupt slopes of EgdonHeath (Th.Hardy).
To think o’ the miles I’ve ramped o’ starlight nights those last thirty year, courting, or trading, or for doctor, or for nurse, and yet never had the least notion o’ that till now, or felledmy soul rise so much as an inch above my shirt-collar (Th.Hardy).

У цих реченнях синонімізуються слова roadway,miles, означенням слова miles виступає прикметник gray. Незворотність часу, плин думки метафоризуються також словамиміри та ваги. Наприклад:

These Acres, always again lost
By every new Ordnance survey
And searched for at exhausting cost,
Of time and thought, are still away.
They have their paper substitute –
Intercalation of an inch
At the so many thousandth foot:
And no one parish feels the pinch.
But lost they are, despite all care,
So perhaps likeliest to be bound
Together in a piece somewhere,
A plot of undiscovered ground.
Invisible, they have the spite
To swerve the tautest measuring chain
And the exact theodolite
Perched every side of them in vain,
Yet there’s no scientific need
To plot these acres of the mind
With prehistoric fern and reed
And monsters such as heroes find.
They have, no doubt, their flowers, their birds,
Their trees behind the phantom fence,
But of the substance of mere words:
To walk there would be loss of sense
(R.Graves).

При виході з терміносистеми відбувається процес десемантизації слів-вимірювачіві набування останніми рис нетермінологічності. У новому домені слова міри та ваги змінюють свої семантичні вектори, вони набувають потенції синонімізуватися та антонімізуватися, втрачають ознаки терміна, вживаються для позначення невизначеної кількості [3].

На часі Велика Британія перейшла на метричну систему вимірювання, про що в офіційномудокументі Великої Британії зазначається: The Government announced in May 1965 that it was encouraging the adoption of the metri с system of weights and measures and by 1975 the greater part of British industry should have effected the change [6].

При переході на нову систему зазвичай деякий час нові терміни порівнюються із старими. Діючим є процес конверсії, заміни одних термінів іншими. Перші виходять із ужитку, другі набувають сили функціонування. Поява цілої тематичної групислів-вимірювачів обумовлюється дією екстралінгвальних факторів (законів та статусів). Але старі слова міри та ваги при цьому повністю не зникають з мови, вони обмежують сферу свого функціонуванняй використовуються у нетермінологічнійлексиці на позначення невизначеної кількості. Слова міри та ваги, що в термінологічній лексиці були носіями невеликих числових констант, на часі вживаються для позначення незначної кількості.
Поняття більшої, невизначеноїкількості виражається тими словами-вимірювачами, які у терміносистемімали значні числовіконстанти, та навпаки. Пор.: англ. ounce – a twelfth of a pound (буквальний план) – a small quantity (фігуральний план); ton – 20 cwt (буквальний план) – a very large amount (фігуральний план). Буквальний план слів міри та ваги служить фоном їх розділення на парадигми «багато» та «мало».

Семантична опозиція вторинних конструювань Слова-вимірювачі, що позначають «мало» Слова-вимірювачі, що позначають «багато» за межами терміносистеми за межами терміносистеми
Dram = 1,772 grammes Peck = 9,992 litres
No dram he had of constancy . The said George…told him thatMr.More was in a
Having not one dram of learning. pecke of troubles.
Grain = 0,0648 gr. Acre = 0, 40468 hectare
A little less simplicity with a grain or two more If the King wants a yacht Her Majesty’s Grace would
simcerity. like a few acres of real lace.
Ounce = 28,350 grammes Mile = 1,6093 kilometres
Not all at once, but by ounces, as we say. The latter is too long by halfe a mile.
Inch = 25,400 millimetres
He could not see an inch before him .
Слова міри та ваги можуть виражати невизначену кількість навіть тоді, коли вони вже «забули» про свою термінологічність. Наприклад, англ. прислів’я
Give him an inch and he’ll take an ell [3].
Із уведенням нової десятичної системи вимірювання у Великій Британії старі слова міри та ваги деякий час поспіль вживаються при конверсіїодних одиниць в інші, але про їх минуле функціонування нагадує вживання в значенні «багато»або «мало».

Аналогічні процеси відбуваються при введенні метричної системиі в інших країнах. Пор.: укр. Смиренна правда одкуповується од смілої нахаби квартоюгорілки; рос. Жили
с локоть, ажить с ноготь. Сам с ноготок, а борода с локоток. Он еще сверх плута на два фута.


Вивчення природи слів міри і ваги, їх діахронного та синхронного буття, детермінації чинниками середовища, режиму та стилю є перспективним дослідженням для розуміння глибинних іманентних процесів мовних систем.

ЛІТЕРАТУРА

1. Минкин Л.М. К проблеме соотношения мышления
языка и речи / Л.М. Минкин, С.А. Моисеева // Вісник
Харків. нац. ун-туімені В.Н. Каразіна. – 2004, №635 –
С.103-109. 2. ПриходькоА.М. Концептиі концептосис-
теми в когнітивно-дискурсивнійпарадигмі лінгвісти-
ки / А.М. Приходько. – Запоріжжя : Прем’єр, 2008. –
332 с. 3. ШвачкоС.О. Слова міри і ваги: лінгвокогні-
тивні аспекти / С.О. Швачко. – Суми: Вид-во СумДУ,
2008. – 128 с. 4. ШевченкоИ.С. Дискурскак мыслеком-
муникативное образование / И.С. Шевченко, Е.М.
Морозова // Вісник Харків. нац. ун-ту імені В.Н.Кара-
зіна. – 2003, №586. – С.33-38. 5. The Oxford English
Dictionary: New English Dictionary on Historical
Principles / Edited by James A.H.Murray, Henry Bradly,
W.A.Craigie, C.T.Onions: In 12 vols. – London : Oxford
University Press, 1961. 6. Webster’s Third New
International Dictionary: Of the English Language
Unabridged. – Springfield, Massachusetts, USA : G. &
C. Merriam Company, 1966. – 2662 p.

СТАТУС ВТОРИННИХ КОНСТРУЮВАНЬ: ЛІНГВОКОГНІТИВНІ АСПЕКТИ

С. О. Швачко,
доктор філологічних наук, професор
(Сумський державний університет)
СТАТУС ВТОРИННИХ КОНСТРУЮВАНЬ: ЛІНГВОКОГНІТИВНІ АСПЕКТИ

У статті порушуються питання вторинних номінативних та комунікативних одиниць.
Фокусуються увага на кореляції вихідних та похідних конструювань, їх залежності від дії інтралінгвальних та інтерлінгвальних факторів. Експлікується природа одновекторних та багатовекторних дериватів та інтеграція окремих жанрів.

Розглядається перспектива подальших досліджень епідигматичних питань номінативних та комунікативних одиниць.Багато є таємниць у світі, а серед них мова, яка вивищує людину над світом, робить її нездоланною.

Мова – найбільший духовний скарб, у якому народ виявляє себе творцем, передає нащадкам свій досвід і мудрість, перемоги і славу, культуру і традиції, думи і сподівання [1: 5]. Мова – гетерогенне явище, яке потребує глибокого осмислення та комплексного підходу. Серед мовознавчих напрямків на часі виокремлюються когнітивна лінгвістика, яка розглядає функціонування мови як різновид пізнавальної (когнітивної) діяльності [2]. У парадигмі мовних функцій особливе місце посідає лінгвокреативна (ЛКФ – далі), що сприяє розумінню креативних пошуків лінгвістів [3].

Одиницями номінацій є слова та словосполучення, одиницями комунікації – висловлювання та тексти. Номінативним (НО) та комунікативним одиницям (КО) притаманні риси ізоморфізму стосовно їх знакового буття та характеру конструювання.

Об’єктом дослідження вторинних конструювань є НО та КО, предметом – їх лінгвокогнітивні аспекти. НО та КО, як семіотичні знаки, позначені синтактикою, семантикою, прагматикою та епідигматикою. НО та КО відкриті для вторинного конструювання, що обумовлюється динамізмом та адаптивною силою. Вічним двигуном у мові є словотвір, що діє без перепочинку, виготовляючи потрібні для людей
конструкти, розкриваючи тим самим таїни слова. На часі мови вивчаються у руслі їх динамічного, функціонального антропоцентричного трактування, тобто парадигмоцентрично [4; 5].

У парадигмі сцієнтичних лінгвістичних досліджень вагомим є епідигматичний підхід до НО та КО, ідентифікація їх вторинних, секондарних утворень. Прозорим для розпізнання механізму вторинного конструювання є словоскладення – могутнє джерело поповнення словникового складу. Складні слова (композити – термін Л. Ф. Омельченко) відзначаються наявністю вихідних основ, композитних формантів, частиномовної інтеграції компонентів, подвійної референції до слів і словосполучень, тяжіння до подальшого конструювання[6]. Структура та семантика композитів обумовлюється вихідними основами та словотворчими формантами.

Похідні слова (у нашому випадку – композити) – це редуковані конденсовані речення. За Лосєвим – це деривати, які мотивовані номіналізацією мікроконтекстів структурно-складних одиниць. Деривати позначені семантичним зсувом вихідних одиниць, які генерують вторинні конструювання. Семантизація складних слів експлікується морфолого-синтаксичними та лексико-фразеологічними витоками – колігаційними та колокаційними потенціями. Пор. англ. lame brain, укр. нерозумний; англ. dead head, укр. безбілетний пасажир; англ. night cup, укр. чарочка на ніч; англ. back yard, укр. рідні місця; англ. lame duck, укр. банкрот президент. Дієвою є компресія вихідних форм композитів.

Пор. англ. a car of general purpose →a jeep → to jeep; to know how to do it → a know
how → to know how; people who can do everything → can-do-people, God be with you → good-bye → to say good-bye
; англ. pay as you earn → pay, укр. жити тобі на зарплату → англ. pay people; quiet → on the q.; укр. по секрету → idea → I.d. , укр. ідея → англ. identification cord → I.d. , укр. персональна картка; англ. all so → as, on clock → o clock, on fire → afire, Before Christ → B.C., post scriptum → P.S., editor → edit, competition → compete, United Nations organization → UNO [7].

Таким чином, вічний двигун діє в сучасній англійській мові; значущими є процеси функціональної переорієнтації. Запозичення в новому мовному оточенні, з огляду на процеси їх асиміляції також є відкритими для подальшого конструювання. Вторинні знаки – це згорнуті етапи пізнання. Сучасні лінгвісти знаходяться на "текстоцентричній хвилі", фокусуючи увагу на категоріях текстів, їх класифікації та дериваціях. Варіативність комунікативних одиниць є універсальною рисою.
У сучасній таксономії тексти класифікуються за різними чинниками з огляду на методологічні бази та уподобання вчених [5].

Тексти вивчаються в руслі конструктивних, комунікативних і тематичних параметрів.
Різноманітність текстів проявляється в наявності атрибутів – великих і малих форм, інформативних і неінформативних, емоційних і неемоційних, усних і письмових, вербальних і невербальних. Текст як елемент культури виступає важливим інгредієнтом конвенційних канонів і традицій. Як об’єкт літератури текст корелює із грою – за змістом, з ритуалом – за формою. У текстах репрезентуються реальні та ірреальні події, зберігаються традиції минулого, у домислах і фантазіях створюються нові
моделі картин світу.

Змістові опозиції (дане :: нове, відоме :: невідоме, важливе :: неважливе, тривіальне :: нетривіальне, серйозне :: несерйозне) по-різному матеріалізуються в текстах. Типові тексти на відміну від нетипових характеризуються наявністю логічної зв’язності, ригористичної форми і структурно-композиційної даності. У нетипових текстах формальні зв’язки превалюють над змістовними, тому тут не реалізуються такі категорії, як заголовок, сюжет, зачин, кінцівка. Тексти з
невідзначеними категоріями (прислів’я, загадки, висловлювання) розміщуються в антологіях за тематичним принципом [7; 8].

Усе аномальне сприймається на фоні певного стандарту, норми. Нормою художнього тексту (ХТ)є наявність фабули, образної системи та специфічної структури. Ідейно-образна система ХТ реалізується в його змісті, якому підпорядковані поверхнева структура та композиція. Серед текстів виділяються художні та нехудожні, типові та нетипові, тексти-артефакти та мента-тексти. Розмаїтість текстів обумовлюється просторовою позицією, з якої автор спостерігає і коментує факти. Спільною рисою для всіх текстів є наявність семіозису – адресанта, самого тексту та адресата.
Вихідну позицію посідає адресант [9].

Бажання реалізувати прагматичні інтенції примушує мовця бути особливо уважним до матеріалізації думок. Автор тексту стимулює читача (слухача) до розумових операцій, створює основу для референційного акту, встановлює відповідність із екстралінгвістичною дійсністю. Соціальний та лінгвістичний досвід допомагають реципієнту розпізнати референта і осмислити те, що подається у тексті. Важливу роль при побудові текстів відіграє адекватне співвідношення теми і реми, пресупозиції і фокуса.
Навмисне порушення відношень зазначених категорій, некоректне вживання вербалізаторів залишає сліди на характері текстів, на їх стандартності або типовості. Текст відзначається структурною, композиційною та семантичною єдністю. До основних належать категорії інформативності, зв’язності та повторюваності. Текст – це острівець організованої, впорядкованої комунікації. Наявність основних категорій тексту об’єктивує дійову силу термінів "стандартний" або "типовий". Відсутність певних категорій обумовлює його віднесення до нестандартних або нетипових. До типових текстів належать завершені інформативні тексти – функціонально орієнтовані, структурно-змістовні,прагматико-комунікативні, відкриті до осмислення, дискретні за формою та змістом.

Кожній групі текстів притаманні певні прерогативи. Так, для художнього тексту показовою є реалізація естетичної функції, а для наукових текстів – когнітивної. Інформативність – облігаторна категорія як для художніх, так і для наукових текстів. Тексти реалізують фактуальну або концептуальну інформацію, причому концептуальна інформація переважно належить художнім текстам [9].

Тексти мають антропоцентричний вимір, вони розглядаються з позиції адресанта та адресата (на інтралінгвальному векторі) та ще інтерпретатора, тлумача (на інтерлінгвальному векторі). На інтралінгвальному векторі текстоутворююча деривація стартує від вихідного тексту (Т1) у напряму до наступних похідних текстів. Сукцесивність вектору текстоутворення (Т1 → Т2→Т3→…Тn)детермінується авторськими цілями, зусиллями та хистом.

Конструювання вторинних текстів-перекладів включає процеси пролонгації, узагальнення, конкретизації, спеціалізації та модифікації.Концептуальний аналіз інгерентного буття текстів – це продовження традиційного семантичного аналізу: останній націлений на тлумачення значень слів або словосполучень у конкретному контексті,концептуальний – на пізнання організації знань про світ, представлених у мовних картинах,концептах–етносоціолінгвокультурних феноменах [10]. Концептуальний переклад передбачає, таким чином, реконструкцію ментального образу, ословленого релевантними мовними одиницями. Якщо для НО критерієм семантизації слугує їх лексико-граматичне оточення, то для КО – ситуація.

Значущим для розуміння меж тексту є його дискурс, який препарує осмислення ситуацій у руслі питань – Що? Хто? Як?: про що йдеться мова, хто є учасниками ситуацій та як вони (ситуації) омовлюються. Ключові НО є віхами текстів, які (НО) фокусують увагу на ментальних концепціях КО.
Конгруентність корелюючих текстів об’єктивується в їх тематичній приналежності та
прагматичній представленості. Пор. англ.: Deeds not words, actions speak louder than words – укр. більше діла, менше слів; англ. great talkers are little doers, hungry bellies have no ears, truth needs not many words, first think then say, be swift to hear slow to speak – укр. слів густо, а в животі пусто, хто багато говорить, той мало робить; говори мало, слухай багато, а думай ще більше; на правду мало слів; сім раз одмір, а раз одріж [11].

Дивергенції підлягають зокрема вторинні несерйозні тексти, які змінюють статус первинних конструювань, модифікуючи їх дискурсивний вектор. Пор. англ.: when I am good I am very very good, when I am bad I am better; how many ifs go to a bushel; many words may not fill a bushel. Лат. Veni, vidi, vici – у перекладі укр. прийшов, побачив, помовчи. Подібні курйози породжуються факторами інконгруентності, несумісності, різного бачення мовцями ситуацій.

Пор.: англ., One moron asked another "Do you know the alphabet?" "Yes," said the second. "What letter comes after ‘A’?" asked the first. The second moron answered: "All of them".
She – "How many times a day do you shave?"
He – "Oh, forty or fifty times."
She – "Say, you are crazy?"
He – "No, I am barber"
[8].

Непорозуміння, зазвичай, подається в анекдотах, жартах, які породжують комічний ефект [12].

Тексти-переклади належать до вторинних конструювань, які наводять міжмовні та міжкультурні мости. На інтерлінгвальному рівні в цільових текстах змінюється авторський склад, до нього входить тлумач-перекладач. Обсяг проблем у цільовому тексті збільшується: порушується питання адекватності, еквівалентності секундарних текстів, пріоритету підходів та конгруентності. НО як деривати позначені етимологічним буттям, яке або зберігається, або втрачається на просторах
сьогодення. Резонансом цього процесу є омонімія, яка виникає в результаті розщеплення
полісемантичного слова.

Модифікації структур корелюючих текстів (дериваційних і перекладацьких) свідчать про дієвість "вічного двигуна" на інтралінгвальних та інтерлінгвальних просторах. Вторинні тексти також "пам’ятають" своє ретроспективне буття, тяжіють до нього, мають межі та безмежжя,
повторюють свою історію в наступних конструюваннях – дериваціях та тлумаченнях.

Слово riddle, наприклад, походить від англ. read. У словосполученні to read one’s mind відгукується етимологічне, минуле значення to read – здогадуватися. Загадкам та прислів’ям притаманні спільні риси: художній дискурс, римовані форми, народні витоки, тематична паспортизація, прагматичне навантаження, посилання на минулий досвід, етнічний шарм, вторинне конструювання.

Розбіжності згаданих текстів об’єктивують їх автономність та аутентичність. За структурою загадки тяжіють до мікродіалогів, в яких адресант та адресат зосереджуються на ідентифікації референта. Наявність спільного досвіду препарує результативність пошуку. Ілокутивна сила прислів’їв передбачає відповідну поведінку, що обумовлюється самою природою паремійних одиниць. Поверхнева структура прислів’їв уможливлює легке запам’ятовування.

Віддаленість адресантів прислів’їв модифікується в царині загадок. Успішність пошуків тематичних блоків загадок реєструється у самих відгадках. Базою конструювання прислів’їв і загадок служить минулий досвід, ретроспективні дії, на які посилаються комуніканти. Характер настанов та рекомендацій у прислів’ях
мають відношення до сучасних та прийдешніх поколінь. Феномен питальності прослідковується в семантиці, у прагматиці номінативних та комунікативних одиниць. До лексичного рівня парадигм питальності відносяться слова типу хто, що,
коли, куди, який, скільки тощо.

Серед комунікативних одиниць цієї парадигми виокремлюються задачі, питання, вікторини, загадки та фатичні метазнаки типу англ. How are you? How do you do?
Деякі питальні речення стали клішованими виразами типу Will you walk into my palour, said the spider to the fly? (Th. Driser); To be or not to be that is the question (W. Shakespeare); What will Mrs. Grundy say?
(W. Shakespeare); укр.: Хіба ревуть воли, як ясла повні (П. Мирний); рос.: Что делать?
(Н. Чернышевский), Кто виноват? (А. И. Герцен).

Загадки як засіб стимулювання уяви в когнітивному процесі зберігають виховну функцію,
змінюючи свої форми буття, та зосереджуються на блоках "Що? Де? Коли?" Дескрипції референтів позначені образністю, конкретністю, а це препарує адекватні відгадки [13; 14]. Елементи словесної гри є захоплюючим компонентом загадок. Запам’ятовуванню сприяє поетична римована форма, яка є відголоссям минулого дописемного, поетичного буття мови.

Загадки – це здобутки трудової діяльності [15; 16], народного досвіду та поетичного витвору, що не могло не позначитись на художній формі витвору [17]. Загадки належать до дериваційної когнітивної зони. Їх поява препарується умінням порівнювати, аналізувати та абстрагувати. Загадки в основному базуються на метафорі, мають форми запитання (графічного або еліптованого), шаради, головоломки. Пор.: Без дров, без вогня, а світить та гріє щодня (Сонце); Хто ходить по миру без ніг, без торби (Місяць).

І. Франко вважав, що загадки про будову всесвіту є найдавнішими. Нові теми та форми
об’єктивуються розвитком цивілізації, здобутками людської діяльності [16]. У загадках
віддзеркалюються спостереження над природою, тваринним та рослинним світом. Пор.: Чорна корова всіх людей поборола, а білий віл всіх людей підвів. (Ніч і день); Хто найраніше встає? (Півень); Повна діжка жита п’ятачком накрита (Маківка).

Аналіз вторинних конструювань породжує цілу низку проблем для подальшого вирішення в
домені теоретичного та прикладного мовознавства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
1. Вихованець І. Р. Таїна слова – Київ: Радянська школа, 1980. – 284 с.
2. Кочерган М. П. Основи зіставного мовознавства. Підручник. – К.: Академія, 2006. – 424 с.
3. Кобякова І. К. Креативне конструювання вторинних утворень в англомовному дискурсі. – Вінниця: Нова
книга, 2007. – 128 с.
4. Бацевич Ф. С. Філософія мови. Історія лінгвофілософських учень – Київ: Академія, 2008. – 240 с.
5. Чередниченко О. І. Про мову і переклад. – Київ: Либідь, 2007. – 248 с.
6. Омельченко Л. Ф. Продуктивные типы сложных слов в современном английском языке. – Киев: Вища
школа, 1981. – 143 с.
7. Швачко С. О. Навчити вчитися! Посібник. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 136 с.
8. Pocheptsov G. G. Language and Humour. – Kiev: Vysča Škola, 1981. – 326 p.
9. Кияк Т. Р., Науменко А. М., Огуй О. Д. Теорія і практика перекладу: Німецька мова. – Вінниця: Нова книга,
2006. – 292 с.
10. Приходько А. М. Концепти і концептуальні системи в когнітивно-дискурсивній лінгвістики. – Запоріжжя:
Прем’єр, 2008. – 332 c.
11. Баранцев К. Т. Фразеологічний словник англійської мови – К.: Радянська школа, 1951. – 389 с.
12. Самохина В. А. Современная англоязычная шутка. – Харків: ХНУ имени В. Н. Каразина, 2008. – 356 с.
13. Загадки / Упорядкування, вступна стаття та примітки кандидата філологічних наук І. П. Березовського. –
Київ: Вид-во АН УРСР, 1962. – 511 с.
14. Мамедова А. И. Немецкая народная загадка как мультидисциплинарный феномен // Нова філологія. Зб.
наукових праць. – Запоріжжя: ЗНУ, 2005. – №1 (21), – С. 82-88.
15. Тейлор Е. Первобытная культура. – М.: Соцэкгиз, 1939. – 570 с.
16. Франко І. Журнал "Зоря". – Львів, 1884. – С. 154-168.
17. Потебня А. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. – Харьков, 1914.
Матеріал надійшов до редакції 05.03. 2009 p.
Швачко С. А. Статус вторичных конструктов: лингвокогнитивные аспекты.
Статья посвящена исследованию вопросов секондарных номинативных и коммуникативных единиц.
Обращается внимание на корреляцию исходных и производных конструктов, их зависимости от
действия объективных и субъективных факторов. Эксплицируется природа одновекторных и
многовекторных дериватов, интеграции отдельных жанров. Рассматривается перспектива
дальнейших исследований эпидегматических вопросов номинативных и коммуникативных единиц.
Shvachko S. O. Status of Secondary Constructs: Lingo-Cognitive Aspects.
The article deals with the secondary derivative nominative and communicative units. Attention is being
focused upon initial and secondary units, their determination by objective and subjective factors on the
intralingual and interlingual vectors. Perspective vistas of further research are being mentioned.