суботу, 8 грудня 2007 р.

Статус перекладача

Перекладач не може бути філологом, але перекладач – це не тільки філолог. Перекладач володіє як мовою оригіналу (МО), так і мовою перекладу (МП). Лінгвістична компетенція перекладача тісно пов’язана з його соціальною компетенцією. Статус перекладача об’ємний, бо перекладацький процес – це поліфункціональна комунікативна діяльність: комунікація між відправником інформації та перекладачем, з одного боку, перекладачем і адресатом – з іншого. Перекладач – це тлумач тексту, ситуації, Гермес, який експлікує, з’ясовує, дигестує кванти інформації, передає їх адресатам, робить можливою комунікацію між представниками різних етносів.

Підготовка перекладачів – нелегка справа. Вона потребує вирішення багатьох проблем. Підготовка перекладачів має бути системною, цілісною, комплексною, такою, що відповідає вимогам сьогодення. Професіональний хист перекладача обумовлюється навичками адаптивності до різних умов діяльності.

Навички адаптивності – це похідна величина від знань, вмінь, які досягаються шляхом кропіткої праці та навчання. Мотивація навчання експлікується поставленою метою – стати висококваліфікованим перекладачем. Базова підготовка перекладача передбачає вивчення філологічних, перекладацьких, суміжних курсів, які складають інфраструктуру перекладу.

Перекладацькі лакуни – це не тільки лінгвістичні курйози, це нерозуміння специфічних особливостей інших культур, це невміння володіти протоколом етики перекладача.
Лінгвістичні основи перекладу закладені в практичних та теоретичних курсах МО та МП. Відомо, що без знання граматики неможливо оволодіти перекладом. Ефективність перекладу, нормативна швидкість та майстерність викладу залежить від підготовки перекладача, його фонових знань.

Перекладачеві допомагає розуміння мети, осмислення матеріалу, розуміння прагматико-комунікативною принципу викладання мови, дієвості його у перекладацькій практиці. Зрозумілими для перекладача є опозиції: мова :: мовлення, статика :: динаміка, тема :: рема, слово:: контекст, стиль :: жанр, норма :: узус, стилістика :: граматика тощо. Філолог-перекладач передає зміст, запобігає буквалізму, величає еквівалентну подачу інформації. Основи красномовства вбачаються в невимушеності подачі інформації, в дотримуванні стильового регістру, в переконливості, в адекватній подачі думок, зафіксованих МО.

Розуміння тексту передує його репрезентації у МП. У навчальному процесі майбутні перекладачі вчаться ідентифікувати три рівні розуміння тексту, а саме: формальний, смисловий та прагматичний. Перекладацький процес починається зі стартових можливостей осмислення текстів МО, без чого неможливим є згаданий процес. Неправильним є положення про те, що переклад – це авторитарний процес, недетрмінований умовами комунікації.

Усі рівні осмислення текстів МО є правомірні. Лінгвістичний та соціальний досвід стає у нагоді в процесі осмислення формального, інформативного (смислового) та прагматичного рівнів текстів МО. Глобальна структура текстів МО – поверхнева та глибинна – розкривається шляхом аналізу текстів (їх композиційних частин, тематичних та рематичних блоків, заголовків, інтродукцій, висновків), шляхом осмислення основної інформації, авторських намірів, мовних картин світу, дієвості антропоцентричного фактору в різних за стилем та жанром текстах.

Перекладач несе відповідальність за вірогідність актуальної інформації, за правдивість подачі подій, за концептуальну репрезентацію текстів МО, їх емоційну та раціональну даність. Адаптивне використання мовних одиниць та функціонально-системного підходу має місце у перекладах-поясненнях різних текстів, у відтворенні протокольної, пакувальної лексики в ділових паперах, в логічних аргументаціях наукових текстів, у психологічних трактатах художніх текстів тощо.

Шлях перекладача нелегкий, тернистий, бо об’єктом перекладу є не тільки автономне слово чи речення. Об’єктом перекладацького процесу може бути вербальна / невербальна / пікторіальна ситуація. Правомірним, на наш погляд, є вживання слова філолог-перекладач на позначення суб’єкта перекладацького процесу, бо перекладач – це не тільки філолог, але разом з тим і філолог.

Перекладач як спеціаліст має бути обізнаним в теоріях та принципах сучасного перекладознавства, розумітися на методиці аналізу фонової інформації, на лінгвокультурних аспектах слова, позатекстових структурах етномовного компонента, індивідуальному стилі перекладача, на відтворенні образу в поетичному перекладі, на концептуальній інформації у тексті перекладу, прагматичних на трансформаціях у процесі перекладу, типах і функціях перекладу, типах і функціях перекладу, функціонування символу у структурі тексту-джерела та цільового тексту, на текстуальних та стилістичних зрушеннях слів та міжконтекстуальних категорій.

Немає коментарів: